2.3.1. Розрахунок необхідного повітрообміну

Визначення необхідного повітрообміну у випадку загальнообмінної вентиляції в залежності від конкретних умов може бути визначений різними способами.

Розрахунок необхідного повітрообміну за відсутності шкідливих речовин (шкідливі речовини, волога, надлишки тепла) проводиться  за формулою:

Ls = n·L                                                                                (2.4)

де n – кількість працюючих; L – витрата повітря на одного працюючого.

За об’єму приміщення на одного працюючого* V<20 м3, необхідний повітрообмін повинен становити L30 м3/год на одного працюючого; якщо V>20 м3   – L20 м3/год; за V > 40 м3 допускається природна вентиляція.

Якщо в приміщення виділяються шкідливі речовини у вигляді пари, газу, пилу, то розрахунок повітрообміну Lз м3/год, виконують  за формулами:

– за кількістю шкідливих речовин

,                                                (2.5)

де Lр.з. – кількість повітря, що видаляється із робочої зони місцевими відсмоктувачами, загально-обмінною вентиляцією або на технологічні потреби м3/год; за густини повітря ρ = 1,2 кг/м3; M – кількість шкідливих речовин, що надходить в приміщення, мг/год; Ср.з., Свид, Сп – концентрації шкідливих речовин, мг/м3, відповідно Ср.з – в повітрі робочої зони (Ср.з = ГДК);Свид – в повітрі, що видаляється; Сп – в повітрі, що подається (Сп ≤ 0,3 ГДК**).

Якщо Lвид = 0, тобто з робочої зони не відсмоктується повітря, то наведена формул 2.10 спрощуються і тоді повітрообмін за кількістю шкідливих речовин можна розрахувати за формулою:

.                                                                        (2.6)

У випадку одночасного виділення кількох шкідливих речовин односпрямованої дії***, розраховані повітрообміни, необхідні для розбавлення кожної речовини до його ГДК, додають.

У разі одночасного виділення у повітря робочої зони кількох шкідливих речовин неодноспрямованої дії повітрообмін приймають за тією шкідливою речовиною, для якої за розрахунком, необхідний більший повітрообмін.

За одержаними даними проводиться розрахунок кратності повітрообміну, год-1:

К = L/ Vв ,                                                                                (2.7)

де L – повітрообмін, м3/год; Vв – внутрішній вільний об’єм приміщення, Vв ≈ 0,8V, де V – об’єм приміщення, м3.

Кратність повітрообміну показує, скільки разів протягом години обмінюється повітря у приміщенні. Звичайно, К = 1…10.

 *Об’єм приміщення на одного працюючого має бути V15 м3, а площа виробничого приміщення S4,5 м2. Для користувачів комп’ютерної техніки згідно з ДСанПіН 3.3.2.007–98: V20 м3, S6 м2.

 **Вміст шкідливих речовин в повітрі, яке надходить у виробниче приміщення не повинен перевищувати 0,3 ГДК.

*** До шкідливих речовин односпрямованої дії відносяться шкідливі речовини, які схожі за хімічною будовою та характером впливу на організм людини.

Завдання 2.3. В складському приміщенні зберігаються розчинники (Р-4, НП-А та інші). Газоаналізатором УГ-2 визначена наявність в повітрі робочої зони наступних речовин, що входять до складу розчинників: толуол, ксилол, ацетон, бутил-ацетат та ін. Визначити кількість повітря, яку необхідно ввести в приміщення, щоб концентрація парів цих речовин у повітрі не перевищувала гранично допустиму концентрацію (ГДК), розрахувати кратність повітрообміну. Вважати, що концентрація парів шкідливих речовин в припливному повітрі, що подається у приміщення, не перевищує 0,1 ГДК. Вихідні дані, необхідні для розрахунку наведені в таблиці 2.4.

Пояснення до розв’язування задачі. У зв’язку з тим, що в повітря одночасно надходять пари декількох шкідливих речовин, необхідно врахувати, що якщо ці речовини неодноспрямованої дії, то кількість повітря, яку необхідно подати у приміщення, приймають за тією шкідливою речовиною, яка потребує більшого об’єму повітря для розбавлення до ГДК. Тобто, необхідно провести розрахунок кількості повітря (L) за кожною забруднюючою речовиною і вибрати максимальну цифру для розрахунку кратності повітрообміну (К). Якщо речовини односпрямованої дії, то необхідно підсумувати значення L, розраховані для кожної окремої речовини і кратність повітрообміну розраховувати за сумарним значенням L.

Таблиця 2.3 – Вихідні дані до завдання 2.3