Безпека праці та промислова санітарія - 3.2.2. Система електрозахисних засобів

Для забезпечення безпеки під час роботи в електроустановках використовуються різноманітні засоби захисту.

Існують засоби, що забезпечують захист персоналу й інших працюючих, що не мають спеціальних знань з електротехніки, але в ході роботи або в побуті стикаються з електроустановками.

До електрозахисних засобів відносяться технічні вироби, що не є конструкційними елементами електроустановок i використовуються у разі виконання робіт в електроустановках з метою запобігання електротравм.

Для персоналу, що працює в електроустановках застосовуються такі захисні засоби: ізолюючі штанги, кліщі, діелектричні рукавички і рукавиці, діелектричні боти і калоші; ізолюючі килимки і доріжки ізолюючі підставки, покажчики напруги, струмовимірювальні кліщі, переносні заземлення, окуляри, монтерський інструмент (рисунок 3.10 – 3.17).

НПАОП 40.1-1.07-01 “Правила експлуатації електрозахисних засобів” (в подальшому Правила) – чинний нормативний документ, в якому наведено перелік засобів захисту, вимоги до їx конструкції, обсяги i норми випробувань, порядку застосування i зберігання, комплектування засобами захисту електроустановок та виробничих бригад. Засоби захисту, що використовуються в електроустановках, повинні відповідати вимогам чинних державних стандартів, технічних умов щодо їх конструкції тощо.

Електрозахисні засоби поділяються на ізолювальні (ізолювальні штанги, кліщі, накладки, діелектричні рукавички тощо), огороджувальні (огородження, щитки, ширми, плакати) та запобіжні (окуляри, каски, запобіжні пояси, рукавиці для захисту рук).

Ізолювальні електрозахисні засоби поділяються на основні i додаткові.

Основні ізолювальні електрозахисні засоби розраховані на напругу установки i при дотриманні вимог безпеки щодо користування ними забезпечують захист працівників.

Додаткові електрозахисні засоби навіть при дотриманні функціонального їх призначення не забезпечують надійного захисту працюючих i застосовуються одночасно з основними для підвищення рівня безпеки. У paзi застосування основних електрозахисних засобів достатньо використовувати один додатковий зaciб. При захисті працівників від напруги кроку досить використовувати діелектричне взуття без застосування основних засобів.

В таблицях 3.6 i 3.7 наведено перелік деяких основних i додаткових електрозахисних зacoбів в залежності від величини напруги електроустановки.

Kpiм наведених в таблицях 3.6 i 3.7 засобів захисту, в електроустановках повинні застосовуватися такі засоби індивідуального захисту (ЗІЗ):

– захисні окуляри i щитки – для захисту очей i обличчя;

– протигази i респіратори – для захисту органів дихання;

– запобіжні пояси та канати для страхування.

Рисунок 3.10 – Ізолюючі штанги

Рисунок 3.11 – Ізолюючі кліщі

Рисунок 3.12 – Вказівники напруги

Рисунок 3.13 – Діелектричні боти, калоші, рукавиці

Рисунок 3.14 – Килимки

Ізолюючі штанги (рисунок 3.10) використовуються в установках високої напруги для вмикання і вимикання роз'єднувачів, що не мають приводи або при виході з ладу для накладення заземлення.

Ізолюючі кліщі (рисунок 3.11) застосовують головною чином для захисту під напругою трубчастих запобіжників в електроустановках до 35 кВ включно.

Працювати з кліщами потрібно в діелектричних рукавичках і ботах, стоячи на ізолюючій основі, а також у захисних окулярах.

Переносні покажчики напруги (рисунок 3.12) використовуються для перевірки наявності напруги. Вони бувають високої і низької напруги. Користуватися покажчиками потрібно в діелектричних рукавичках. На відкритому повітрі ними можна користуватися лише в суху погоду.

Діелектричні рукавички (рисунок 3.13) і рукавиці застосовують в електроустановках напругою до 1000 В, є основними захисними засобами, а в установках вище 1000 В – додатковими.

Діелектричні боти і калоші (рисунок 3.13) є додатковими захисними засобами в електроустановках. Боти застосовуються при роботі в електроустановках високої та низької напруги, а калоші – в електроустановках до 1000 В. Діелектричні боти та калоші відрізняються від звичайних тим, що зовнішня поверхня їх не покрита лаком, а внутрішня – вкрита міцною підкладкою із матерії, що захищає їх від ушкодження взуттям. Боти і калоші повинні періодично випробовуватися підвищеною напругою.

Ізолюючі гумові килимки і доріжки (рисунок 3.14) служать додатковими захисними засобами при роботі в електроустановках будь-якої напруги. Вони виготовляються з гуми товщиною 5...7 мм із рифленою поверхнею. Розмір ковбика – не менше 75×75 см, ширина доріжки – не менше 75 см.

Ізолюючі підставки є додатковими захисними засобами для електроустановок усіх напруг. Вони виготовляються із сухих дощок на ізолюючих порцелянових ніжках. Розмір підставки – не менше 75×75 см і не більш 150×150 см.

Рисунок 3.15 – Монтерські пояси

Рисунок 3.16 – Монтерські кігті (а) та монтерські лази (б)

Рисунок 3.17 – Монтерський інструмент

При роботі на опорах застосовуються захисні пояси, монтерські кігті й окуляри.

Захисні пояси (рисунок 3.15) виготовляють із міцного матеріалу. Довжина паска 1100 мм, ширина не менше 1000 м, довжина ланцюга з карабіном 1500 мм. Перед кожним застосуванням їх оглядають, через кожні 6 міс. , випробують під вантажем 225 кг протягом 5 хв.

Монтерські кігті (рисунок 3.16 а) застосовуються при підійманні на дерев'яні опори, підлягають іспиту через кожні 5 місяців під навантаженням у 135 кг.

Монтерський інструмент (рисунок 3.17) є основним захисним засобом в електроустановках до 1000 В. Ручки монтерського інструменту виготовляють довжиною не менше 10 см з ізолюючого матеріалу, стійкого проти дії бензину, газу, олій та кислот.

Працювати з інструментом під напругою необхідно в діелектричних рукавичках і калошах.

Для захисту працівників під час виконання робіт в умовах електричного поля, параметри якого перевищують допустимі, застосовуються індивідуальні екранувальні комплекти одягу та екранувальні пристрої.

Вимоги щодо комплектування електроустановок електрозахисними засобами регламентуються НПАОП 40.1-1.07-01, НПАОП 0.00-4.26-96 “Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, галузевими чинними нормативами тощо.

Відповідальність за своєчасне забезпечення працівників i комплектування електроустановок засобами захисту згідно з нормами комплектування, за організацію належних умов зберігання, створення необхідного запасу, своєчасне проведення періодичних оглядів i випробувань, вилучення непридатних засобів та організацію обліку їх несе власник цих засобів.

Таблиця 3.6 – Основні електрозахисні засоби для роботи в електроустановках

До 1000 В включно	Понад 1000 В
Ізолювальні штанги	Ізолювальні штанги вcix видів
Ізолювальні кліщі	Ізолювальні кліщі
Електровимірювальні кліщі	Електровимірювальні кліщі
Покажчики напруги	Покажчики напруги
Діелектричні рукавички Інструмент з ізолювальним покриттям	Пристрої для створення безпечних умов праці під час проведення випробувань i вимірювань в електроустановках (покажчики напруги для фазування, покажчики пошкодження кабелів та ін.)

Таблиця 3.7 – Додаткові електрозахисні засоби для роботи в електроустановках

До 1000 В включно	Понад 1000 В
Діелектричне взуття	Діелектричні рукавички
Діелектричні килими	Діелектричне взуття
Ізолювальні підставки	Діелектричні килими
Ізолювальні накладки	Ізолювальні підставки
Ізолювальні ковпаки	Ізолювальні накладки
Сигналізатори напруги	Ізолювальні ковпаки
Захисні огородження (щити, ширми)	Штанги для перенесення i вирівнювання потенціалу
Переносні заземлення	Сигналізатори напруги
Плакати i знаки безпеки	Захисні огородження (щити, ширми)
Інші засоби захисту	Переносні заземлення, плакати i знаки безпеки, інші засоби захисту

Електрозахисні засоби повинні зберігатися у приміщеннях в спеціально відведених місцях сухими i чистими, в умовах, що виключають можливість їx механічних ушкоджень, шкідливої дії вологи, агресивного середовища, мастила тощо.

У встановлені нормативами терміни електрозахисні засоби повинні оглядатися з перевіркою їх наявності згідно з вимогами до комплектування, очищатися від пилу, забруднень тощо, періодично проходити спеціальні випробування на відповідність їх діелектричних, механічних i т. ін. показників чинним вимогам.

Kpiм того електрозахисні засоби повинні оглядатися перед кожним їx застосуванням. Під час таких оглядів увага звертається на справність засобів захисту, відсутність тріщин, подряпин та деформації ізолювальних елементів, терміни чергової перевірки. У разі виявлення перерахованих дефектів чи простроченого терміну чергового випробування, користування електрозахисними засобами забороняється. При оглядах діелектричних рукавичок i діелектричного взуття увагу слід звертати на наявність вологи, забруднень, поривів, iнших механічних пошкоджень. Відсутність поривів i проколів рукавичок перевіряється скручуванням їx від нарукавника в бік пальців.

Вимоги до термінів випробування електрозахисних засобів, методики i параметрів цих випробувань регламентуються НПАОП 40.1-1.07-01 залежно від типу електрозахисних засобів.

Електричні випробування електрозахисних засобів проводяться спеціально підготовленими працівниками. Кожний зaciб захисту перед випробуваннями необхідно оглянути з метою перевірки розміpiв, справності, комплектності, стану ізоляційної поверхні, наявності номера. Випробування проводяться напругою змінного струму частотою 50 Гц за температури повітря 25 ± 10°С i регламентованій НПАОП 40.1-1.07-01 швидкості підвищення напруги. Результати випробувань оцінюються за величиною струму, що протікає через засоби захисту.

У разі позитивних результатів випробувань на засобах захисту проставляється штамп, що відповідає інвентарному номеру засобу захисту, даті наступного випробування та граничній напрузі застосування. Штамп на засобах захисту, застосування яких не залежить від напруги електроустановки (діелектричні рукавички, ізолювальний інструмент тощо), не містить величини напруги застосування. Результати випробувань засобів захисту оформлюються протоколом встановленої форми.

Електрозахисні засоби застосовуються в закритих електроустановках без будь-яких погодних обмежень, а у відкритих електроустановках i на повітряних лініях – тільки в суху погоду, за відсутності намоpoзi, мряки, опадів.

Ізолювальні електрозахисні засоби необхідно застосовувати за їx прямим призначенням згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.07-01 i тільки за напруги, що не перевищує ту, на яку вони розраховані.

В електроустановках напругою від 1 до 35 кВ ізолювальні штанги (кpiм вимірювальних), переносні заземлення, штанги-пилососи, покажчики напруги, ізолювальні та вимірювальні кліщі застосовуються тільки в комплекті з додатковими засобами захисту – діелектричними рукавичками. При більших значеннях напруги застосування діелектричних рукавичок повинно регламентуватися інструкціями з експлуатації ізолювальних штанг.

При використанні ізолювальних електрозахисних засобів необхідно тримати їx за рукоятки до обмежувального кільця на них, на витягнутих руках, не допускати наближення ізолювальної частини цих засоб1в до струмовідних елементів інших фаз установки на небезпечну відстань, регламентовану “Правилами безпечної експлуатації електроустановок.

У разі заміни запобіжників за допомогою ізолювальних кліщів крім діелектричних рукавичок необхідно застосовувати захисні окуляри.

Перед кожним застосуванням в електроустановках покажчики напруги їх справність необхідно перевіряти на струмовідних частинах, які завідомо перебувають під напругою, користуючись при цьому діелектричними рукавичками. При пepeвірці справності однополюсних покажчиків напруги забороняється застосовувати діелектричні рукавички, що обумовлюється конструкцією i принципом роботи цих покажчиків.

Виконувати роботи в електроустановках з використанням діелектричних штанг, кліщів i подібних їм інших зacoбiв захисту необхідно з землі, підлоги або безпечних стійких інвентарних конструкцій – стаціонарних чи пересувних площадок, з драбин тощо, які за конструкцією мають відповідати чинним технічним умовам на їx виготовлення. Забороняється використовувати для таких цілей випадкові підручні засоби – ящики, бочки i та iн.

Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

Перша допомога при ураженні електричним струмом має два етапи:

Порядок надання первинної допомоги при ураженні електричним струмом

Звільнення від дії струму можливе багатьма способами, але головним є відключення електроустановки від мережі. За неможливості відключення струму від електромережі необхідно відділити потерпілого від струмоведучого елементу при низькій напрузі (менше 1000 В) будь-яким сухим предметом, що не проводить струм або відтягти потерпілого за одяг (одягнувши попередньо діелектричні рукавиці, або обмотавши руку сухою тканиною); в деяких випадках можна перерубати або перекусити провід, використовуючи електроізоляційний інструмент (рисунок 3.18 а). За високої (вище 1000В) напруги звільнити потерпілого від дії струму можна з використанням діелектричної штанги, рукавичок, ботів тощо (рисунок 3.18 б).

Рисунок 3.18 – Звільнення потерпілого від дії електричного струму:
а – за малих наруг; б – за напруги більше 1000 В

Перша долікарська допомога: потерпілого, незалежно від стану, слід покласти на підстилку і забезпечити повний спокій. При втраті свідомості, але нормальній функції серця і легенів, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо функція дихання при роботі серця порушена необхідно проводити штучне дихання, бажано за допомогою апарата штучного дихання. При зупинці серця і відсутності дихання необхідно одночасно проводити штучне дихання і непрямий масаж серця.

Закритий масаж серця й штучна вентиляція легенів є основними складовими базової реанімації, особливо у випадках проведення її в екстремальній обстановці. Обидва заходи проводяться негайно й одночасно за констатації в постраждалого відсутності дихання, серцевої діяльності й відсутності ознак біологічної смерті. Від правильності проведення початкових прийомів нерідко залежать результат реанімації й подальша доля потерпілого. Тому необхідність негайного прийняття рішення й надання самої елементарної екстреної допомоги в будь-якій надзвичайній ситуації, вимагає оволодіння навичками реанімаційної допомоги.

На вулиці, у транспорті застосовується тільки непрямий, або закритий, масаж серця (тобто без розкриття грудної клітки). Ефективний масаж серця забезпечує достатнє кровопостачання життєво важливих органів і нерідко веде до відновлення самостійної роботи серця. Проведена одночасно штучна вентиляція легенів дає достатнє насичення крові киснем.

Різке натиснення долоні на грудину веде до здавленння серця між хребтом і грудиною, зменшенню його об'єму й викиду крові в судини. У момент припинення тиску грудна клітка розправляється, серце приймає початковий об'єм, і кров з вен надходить у серце. Ритмічне чергування стиснень і розслаблень у такий спосіб заміняє роботу серця, тобто виконується один з видів штучного кровообігу.

При проведенні непрямого масажу серця потерпілий повинен лежати на твердій поверхні, якщо він перебуває на землі або на підлозі, переносити його не треба. Устаньте збоку від потерпілого, поклавши подушечку долоні, на нижню третину грудини постраждалого, друга кисть кладеться поверх першої, так, щоб прямі руки й плечі особи, що масажує перебували над його грудьми.

Різке натискання на грудину прямими руками з використанням маси тіла, що веде до стиснення грудної клітки на 3- 4 см і здавленню серця між грудиною й хребтом, повинен повторюватися 60-90 разів в 1 хв.

Ознаками ефективності проведеного масажу є зміна раніше розширених зіниць, зменшення ціанозу, пульсація великих артерій (насамперед сонної) відповідно частоті масажу, поява самостійних дихальних рухів. Продовжувати масаж треба до моменту відновлення самостійних серцевих скорочень. Показником буде поява пульсу на променевих артеріях. Відсутність самостійної діяльності серця при безсумнівних ознаках ефективності проведеного масажу є показанням до продовження реанімації. При проведенні зовнішнього масажу серця варто враховувати, що в осіб літнього віку еластичність грудної клітки знижена внаслідок вікового окостеніння реберних хрящів, тому при енергійному масажі й занадто сильному стисненні грудини може відбутися перелом ребер. Це ускладнення не є протипоказанням для продовження масажу серця, особливо при наявності ознак його ефективності.

Показанням до штучної вентиляції легенів є різке ослаблення або відсутність самостійного дихання. Завданням штучної вентиляції є ритмічне нагнітання повітря в легені в достатньому об'ємі, видих при цьому здійснюється за рахунок еластичності легенів і грудної клітки, тобто пасивно.
Найбільш доступний простий спосіб штучного дихання "рот у рот" або "рот у ніс". При цьому в легені потерпілого можна вдмухувати подвійну "норму" повітря, що є цілком достатнім. Штучна вентиляція ефективна тільки у випадках відсутності механічних перешкод у верхніх дихальних шляхах і герметичності в надходженні повітря. При наявності сторонніх предметів (блювотних мас) у ковтку, гортані, необхідно їхнє видалення (пальцем) і відновлення прохідності дихальних шляхів.

При проведенні штучної вентиляції "рот у рот" або "рот у ніс" голову хворого варто закинути максимально назад. При цьому положенні голови за рахунок зсуву кореня мови й надгортанника вперед відкривається гортань і забезпечується вільний доступ повітря через неї в трахею. Устаньте збоку від потерпілого, однією рукою затисніть ніс, а іншою відкрийте рот, злегка надавлюючи на підборіддя потерпілого. Рот прикрийте носовою хусткою (тканиною), зробіть глибокий вдих, щільно притисніться губами до рота потерпілого, зробіть енергійний видих і відведіть свою голову убік. При ефективному штучному диханні добре видно, як під час "вдиху" розширюється грудна клітка. Ефективне штучне дихання, здійснюване в сполученні з непрямим масажем серця, вимагає ритмічного повторення енергійних вдмухувань із частотою 12-15 в 1 хв., тобто один "вдих" на 4-5 стиснень грудної клітки. При цьому треба в такий спосіб чергувати ці маніпуляції, щоб вдмухування не збігалося з моментом стиску грудної клітки при масажі серця. У випадках збереженої самостійної роботи серця частоту штучних вдихів варто збільшити до 20-25 в 1 хв.

Застосування S-подібного повітроводу, що відводить язик й надгортанник вперед, значно полегшує проведення штучної вентиляції методом "рот у рот". Аналогічно методу "рот у рот" проводиться дихання "рот у ніс", при цьому рот хворого закривають долонею або притискають нижню губу до верхнього пальцем. Проведення штучної вентиляції можливо за допомогою ручних портативних дихальних апаратів типу мішка Рубена ("Амбу", РДА-1), які представляють собою обладнаний спеціальним клапаном еластичний гумовий або пластмасовий мішок. Дихання при цьому здійснюється через маску, яку варто щільно притискати до обличчя постраждалого (можливо також приєднання цих апаратів до інтубаційної трубки, уведеної в трахею після прибуття бригади швидкої допомоги).