2.2.6. Вентиляція. Розрахунок вентиляції

Вентиляція – це організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення із приміщення забрудненого  повітря і подачу на його місце свіжого.

Задачею вентиляції є забезпечення чистоти повітря і параметрів мікроклімату у відповідності з нормами.

Визначення необхідного повітрообміну у випадку загальнообмінної вентиляції в залежності від конкретних умов може бути визначений різними способами.

Розрахунок необхідного повітрообміну за відсутності шкідливих речовин (шкідливі речовини, волога, надлишки тепла) проводиться у відповідності до СН 245-71 “Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий” за формулою:

Ls = n·L                                                  (2.2)

де n – кількість працюючих; L – витрата повітря на одного працюючого.

При об’ємі приміщення на одного працюючого V<20 м3 повітрообмін L30 м3/год на одного працюючого; при V>20 м3  L20 м3/год; при V > 40 м3 допускається природна вентиляція.

Необхідно знати, що згідно СН 245-71 об’єм приміщення на одного працюючого має бути V15 м3, а площа виробничого приміщення S4,5 м2. Для користувачів комп’ютерної техніки згідно з ДСанПіН 3.3.2.007–98: V20 м3 , S6 м2.

Якщо в приміщення виділяються тепло, волога, шкідливі речовини у вигляді пару, газу, пилу, то розрахунок повітрообміну L м3/год, виконують згідно з СНиП 2.04.05.91 “Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха” за формулами:

– за надлишками наявного тепла

;                          (2.3)

– за надлишками вологи

;                                      (2.4)

– за кількістю шкідливих речовин

,                                     (2.5)

де Lр.з. – кількість повітря, що видаляється із робочої зони місцевими відсмоктувачами, загально-обмінною вентиляцією або на технологічні потреби м3/год; при густині повітря ρ = 1,2 кг/м3;

Qнаявн – надлишки наявного тепла, Дж/с або Вт/с;

tр.з – температура повітря, що видаляється із робочого місця місцевими відсмоктувачами, загально-обмінною вентиляцією або на технологічні потреби, ºС; t р.з. = t норм;

tп – температура повітря, що подається в приміщення, ºС;

tвид – температура повітря, що видаляється із приміщення за межами робочої зони, ºС;

tвид = tнорм + Δt(H – 2), де t норм – нормативна температура за СН №4088-86; Δt – температурний градієнт за висотою приміщення, Δt = 1…50C/м; H – відстань від підлоги до центру відсмоктувальних прорізів, м; 2 – висота робочої зони, м.

W – надлишки вологи, що поступає в приміщення, г/год;

dр.з., dвид, dп – відповідно вологовміст повітря, г/кг; d р.з. = d норм;

M – кількість шкідливих речовин, що надходить в приміщення, мг/год;

Ср.з., Свид, Сп – відповідно концентрація шкідливих речовин в повітрі, мг/м3; Cр.з. = ГДК; Cп  0,3 ГДК.

Якщо в повітря виробничого приміщення одночасно поступають тепло, волога, шкідливі речовини, то розрахунок проводиться за всіма формулами для кожного із періодів року і приймається найбільша із одержаних величин, тобто проводиться за  домінуючим фактором.

Якщо Lрз = 0, тобто з робочої зони не відсмоктується повітря, то наведені формули 3.2…3.4 спрощуються. Наприклад, повітрообмін за кількістю шкідливих речовин тоді можна розрахувати:

.                                                (2.6)


За одночасного виділення у повітря робочої зони декількох шкідливих речовин неодноспрямованої дії повітрообмін приймають за тією шкідливою речовиною, для якої за розрахунком, необхідний більший повітрообмін.

У випадку одночасного виділення декількох шкідливих речовин односпрямованої дії, розраховані повітрообміни, необхідні для розбавлення кожної речовини до його ГДК, додають.

За одержаними даними проводиться розрахунок кратності повітрообміну, год-1:

К = L/ Vв ,                                      (2.7)

де L – повітрообмін, м3/год; Vв – внутрішній вільний об’єм приміщення, Vв ≈ 0,8V, де V – об’єм приміщення, м3.

Кратність повітрообміну показує, скільки разів протягом години обмінюється повітря у приміщенні. Звичайно, К = 1…10.