1.2.2. Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Згідно із статтею 7 Закону “Про охорону праці” працівники зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці безкоштовно забезпечуються:

– лікувально-профілактичним харчуванням;

– молоком або рівноцінними харчовими продуктами;

– газованою солоною водою.

– мийними (мило) та знешкоджуювальними засобами.

На сьогодні Україна ще не має власних законодавчих актів, якими встановлені норми і порядок видачі молока, ЛПХ, мила і газованої солоної води. Тому продовжують діяти норми і правила, прийняті в радянські часи, у частині, не суперечної Конституції України і її сучасному законодавству.

Лікувально-профілактичне харчування

Лікувально-профілактичне харчування (ЛПХ) є засобом підвищення опору організму людини впливу шкідливих виробничих факторів, зниження захворюваності і запобігання передчасній втомі.

ьБезкоштовне ЛПХ надається лише тим працівникам, які виконують важку роботу в деяких спеціальних умовах (підземні роботи, металургія), згідно з НПАОП 0.00-2.03-77 “Перелік виробництв, професій і посад, робота, в яких дає право на безплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці”. Харчування надається працівникам у ті дні, коли вони фактично виконували роботи на виробництвах, передбачених цим Переліком згідно з НПАОП 0.00-1.30-77 “Правила безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування”. 

До виробництв, на яких працівники повинні одержувати ЛПХ, відносяться:

1. Хімічні виробництва неорганічних продуктів, органічних продуктів, лаків і фарб, хімічних реактивів, а також гірські роботи і хіміко-фармацевтичні виробництва.

2. Виробництва кольорової металургії.

3. Електротехнічні і радіотехнічні виробництва.

4. Виробництва ртутних термометрів.

5. Роботи з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань.

6. Роботи з навантаження і розвантаження апатиту в морських і річкових портах.

7. Роботи в умовах підвищеного атмосферного тиску.

8. Виробництва чорної металургії.

9. Виробництва харчової промисловості.

Таким чином, робітники, інженерно-технічні працівники і службовці перерахованих виробництв, професії і посади яких зазначені в НПАОП 0.00-2.03-77, незалежно від того, у якій галузі народного господарства вони працюють, повинні одержувати ЛПХ.

Для різних професій і посад працівників розроблені 6 видів раціонів ЛПХ з енергетичною цінністю від 1368 до 1466 кКал і норми видачі вітамінних препаратів (вітамінів С, A, PР, U, В1, В2). До деяких раціонів додатково видають мінеральну столову воду і овочі і фрукти, що не пройшли термічної обробки.

ьВідповідно до Правил видачі видають ЛПХ працівникам у дні фактичного виконання ними роботи на виробництвах, передбачених вищезгаданим переліком, а також у дні тимчасової непрацездатності, якщо захворювання професійне і хворий не госпіталізований.

Також ЛПХ забезпечують:

– працівників, зайнятих на будівельних, будівельно-монтажних, ремонтно-будівельних, пусконалагоджувальних роботах, що працюють повний робочий день на діючих виробництвах з особливо шкідливими умовами праці, на яких як для основних працівників, так і для ремонтного персоналу встановлене це харчування;

– робітників, що виконують очищення і підготовку устаткування до ремонту чи консервації в цеху (на ділянці);

– інвалідів унаслідок професійного захворювання, що користалися ЛПХ безпосередньо перед настанням інвалідності, викликаної характером їхньої роботи, – до припинення інвалідності, але не більш 6 місяців із дня її встановлення;

– працівників, що мають право на безкоштовне одержання ЛПХ і які тимчасово переведені на іншу роботу в зв'язку з початковими ознаками професійного захворювання, викликаного характером їхньої роботи, – на термін не більш 6 місяців;

– жінок, зайнятих до настання відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами на виробництвах, професіях і посадах, що дають право на безкоштовне одержання ЛПХ, – на увесь час відпустки в зв'язку з вагітністю та пологами.

Якщо вагітних жінок відповідно до лікарського висновку переводять на іншу роботу для усунення контакту з продуктами, шкідливими для здоров'я, їх забезпечують ЛПХ до настання зазначеної відпустки і протягом усього його періоду.

Видають таке харчування у вигляді гарячих сніданків перед початком роботи. Як виняток це може бути зроблене в обідню перерву (за узгодженням з медико-санітарною частиною підприємства).

ьЗаборонена видача ЛПХ за минулий період, а також виплата грошових компенсацій (крім випадків, коли робота носить роз'їзний характер).

ьЩоб правильно організувати ЛПХ, керівництву необхідно укласти договір з підприємством загального харчування, що цілком відповідає санітарно-гігієнічним нормам і правилам. Готувати харчування можуть лише кваліфіковані кухарі, що мають відповідну компетенцію і за технологією будуть суворо дотримуватись переліку продуктів та їхньої кількості, що наводяться в раціонах. За складанням меню, готуванням і видачею гарячого харчування і вітамінів повинні стежити працівники медико-санітарної служби. Допускається заміна в меню одних блюд іншими, включення в меню супу й інших блюд при обов'язковому дотриманні встановленої для раціону норми продуктів.

Після укладання договору підприємства подають їдальням замовлення на визначену кількість сніданків за окремими раціонами. Готують їх точно до зазначеного часу для кожної зміни, видачу організують за спеціальними талонами (абонементам) за установленим на підприємстві зразком. Відповідальність за забезпечення працівників ЛПХ і виконання Правил його видачі несе керівництво підприємства.

Норми і порядок видачі  молока або рівноцінних харчових продуктів

ьПрацівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із виробництвом чи застосуванням хімічних речовин передбачена видача молока в кількості 0,5 л за зміну незалежно від її тривалості у дні фактичної зайнятості згідно із НПАОП 0.00-4.36-87 “Про порядок безплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, які зайняті на роботах з шкідливими умовами праці” та відповідно до Переліку № 4430-87 “Перелік хімічних речовин, при роботі з якими з профілактичною метою рекомендується вживання молока та інших рівноцінних харчових продуктів, затверджений наказом МОЗ СРСР від 04.11.87 р.

До Переліку № 4430-87 входять різні органічні і неорганічні сполуки, антибіотики (виробництво і переробка) і компоненти мікробіологічного походження. Також молоко видають працівникам, зайнятим на роботах з використанням радіоактивних речовин у відкритому вигляді.

Конкретний перелік таких робіт і професій адміністрація підприємства погоджує з профспілкою й оформляє у вигляді додатку до колдоговору. У результаті працівник, професія якого є в списку, повинен одержувати по 0,5 літра молока чи рівноцінних продуктів харчування (рисунок 1.1) за зміну незалежно від її тривалості, але лише в ті дні, у які він зайнятий саме на роботах з виробництва або застосування шкідливих речовин, що входять до Переліку № 4430-87.

Рисунок 1.1 – Молоко та інші рівноцінні йому харчові продукти

До рівноцінних молоку харчових продуктів відносяться кефір, кисле молоко, мацоні т.п., тобто кисломолочні продукти.

Роздачу молока або рівноцінних йому продуктів харчування проводять в буфетах, їдальнях або у спеціально обладнаних відповідно до санітарно-гігієнічних вимог приміщеннях (Санітарні правила з улаштування молокороздавальних пунктів).

Для організації таких пунктів слід використовувати світлі, сухі і добре опалювальні приміщення, до яких підведені водопровід, каналізація і витяжна вентиляція і які є ізольованими від виробничих цехів. Забороняється розміщувати пункти роздачі молока у підвальних приміщеннях. Пункти повинні бути укомплектованими холодильними установками, пастеризаторами, ваннами для миття посуду.

Молоко видають працівникам уже розфасованим у пляшки або пакети. Забороняється видавати молоко у власний посуд працівника, а також авансом за одну чи кілька змін вперед або за попередні зміни, відпускати його додому. Неприпустимо також компенсувати належне працівнику молоко грішми, крім тих випадків, коли його робота носить роз’їзний характер (відповідно до вимог статті 7 Закону “Про охорону праці”).

Безплатна видача молока має мету підвищення опору організму робочого дії токсичних речовин та фізичних факторів, які викликають порушення функції печінки, білкового і мінерального обміну, подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Молоко нормалізує обмінні процеси і функції організму людини і сприяє більш швидкому відновленню нормальної діяльності всіх систем життєзабезпечення людини. Тому не допускається заміна молока іншими товарами та продуктами (крім рівноцінних – кефіру, кислого молока, мацоні тощо). 

Молоко не видається працівникам, які одержують безплатно ЛПХ у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці. видається працівникам, які знаходяться в контакті з хімічними речовинами або фізичними виробничими факторами.

ьДля працюючих, що мають контакт зі свинцем або речовинами, що містять свинець, замість молока видаються продукти, що містять 8-10 г пектину у вигляді збагачених ним консервованих рослинних харчових продуктів, фруктових соків, напоїв (фактичний вміст пектину вказується заводом виробником). Допускається заміна цих продуктів натуральними соками із м’якоттю в кількості 250 – 300 мг. У разі постійного контакту з неорганічними сполуками свинцю рекомендується замість молока вживання кисломолочних продуктів. Видачу збагачених пектином харчових продуктів, фруктових соків, напоїв, а також натуральних фруктових соків із м’якоттю має бути організовано перед початком роботи, а кисломолочних продуктів – протягом робочого дня.

Працюючим на виробництві та переробленні антибіотиків замість свіжого молока слід видавати кисле молоко, або приготовлений на основі цільного молока колібактерин.


Про постачання працівників гарячих цехів газованою підсоленою водою

Рисунок 1.2 – Забезпечення працівників газованою підсоленою водою

ьЗ метою оздоровлення умов праці і підвищення працездатності працівники гарячих цехів та виробничих дільниць безкоштовно забезпечуються газованою солоною водою згідно із Постановою про газовану воду – постанова Секретаріату ВЦРПС “Про постачання працівників гарячих цехів газованою підсоленою водою” від 11.06.1934 р. та відповідно до Інструкції для впровадження раціонального питного режиму в гарячих цехах, затвердженої постановою Секретаріату ВЦСПС від 11 червня 1934 р.

До гарячих цехів відносяться: доменні, мартенівські, прокатні цехи, випалювальні й інші цехи металопромисловості, гути скляних заводів, горни порцеляно-фаянсових і цегельних заводів і т.п.

Під час роботи в гарячих цехах надмірне потовиділення, як необхідна умова правильної терморегуляції, призводить разом з тим до значних втрат організмом води і солі. Прісна вода, що у великих кількостях вживається робітниками гарячих цехів, не може цілком відновити втрату води і головним чином солі. Тривала робота, що проходить в умовах значного опромінення чи високої температури і, тим більше, пов'язана з великим фізичним навантаженням, у випадку надмірного пиття прісної води може призвести до перегрівання і явища знесолення і зневоднення організму. Тому і виникає необхідність забезпечення раціонального питного режиму у гарячих цехах.

Найбільш раціональним питним режимом для робочих гарячих цехів було визнано газований сольовий розчин (рисунок 1.2). Серед переваг його вживання виділяють наступні: заповнення втрати солі; зниження за звичай підвищеної при роботі в гарячому цеху температури тіла; зменшення потовиділення; приємний смак напою; поліпшення самопочуття і, разом з цим, деяке підвищення продуктивності праці. Склад напою: 0,5% хлористого натрію, вуглекислота. При виготовленні напою в сатуратор вливають потрібну кількість кип’яченої або надійно чистої води (з артезіанського колодязя), додають хлористий натрій з розрахунку 5 г на 1 л, розмішують за допомогою колеса сатуратора і заряджають вуглекислотою (СО2) під тиском 3 – 7 атм.


Виходячи із концентрації газованої води (0,5% NaCl) та норми її видачі (4 – 5 л на працівника за зміну), а також кількості працюючих гарячих цехів, визначають місткість сатуратора, який встановлюють безпосередньо в кожному з цехів, чи в центрально розташованому цеху розміщають один великий апарат, воду з якого розвозять в інші цехи у балонах. За виготовленням газованої води і роботою сатуратора повинне стежити окремо призначений працівник.

Слід зазначити також, що забезпечення працівників газованою підсоленою водою не звільняє підприємство від обов'язку постачання всіх перерахованих вище цехів доброякісною прісною водою.

Мило і знешкоджувальні засоби

Видача мила на роботах, пов'язаних із забрудненням, мийних і знешкоджувальних засобів на роботах, де можливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, передбачена статтею 165 КЗпП і статтею 8 Закону “Про охорону праці”. Їхнім вимогам сьогодні цілком відповідає п. 129 Інструкції Мінздраву СРСР № 658, відповідно до якого працюючим з речовинами, що викликають подразнення шкіри рук, видають додатково мийні і знешкоджувальні засоби профілактичні пасти і мазі. Крім того, на виробництвах, де існує небезпека проникнення токсичних речовин на шкіру, повинні бути влаштовані гідранти в такій кількості, що дає можливість користатися ними на будь-якій ділянці цеху. А на окремих площадках потрібно облаштувати фонтанчики для промивання очей, а також душові установки з великим водяним напором (п.п.41, 129 Інструкції Мінздраву СРСР № 658).

Відповідно до НПАОП 0.00-3.06-22 “Про видачу мила на підприємствах” на підприємствах з особливо шкідливими умовами праці і роботами, пов'язаними з забрудненням тіла, миючого засобу повинно бути в достатній кількості біля умивальників для миття по закінченні і протягом роботи. Також біля умивальників, незалежно від наявності мила, повинні бути рушники або повітряні сушилки для рук. Крім цієї постанови, у радянську епоху діяла Постанова Народного Комісаріату Праці СРСР від 20.09.23 р. № 80, в якій йшлося про видачу працівникам (список професій наводиться) на дім 400 грамів спецмила, не враховуючи того мила, що повинно знаходитись на підприємствах біля умивальників. Цю норму можна застосувати і сьогодні. Адміністрації підприємства досить затвердити конкретний перелік робіт і професій, що дає право на одержання спецмила (не більш 400 грамів на місяць), і погодити його з профспілковим комітетом. Звичайно цей перелік додають до колективного договору. Якщо на підприємстві є приміщення для миття, обладнані душовими установками з гарячою і холодною водою, забезпечені милом, останнє на руки працівникам не видають (роз'яснення НКТ СРСР від 22.06.24 р. №328/433).

Мило як для індивідуального, так і для колективного користування не повинно шкідливо впливати на шкіру (п. 105 Інструкції Мінздраву СРСР № 658).

Інші пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівники зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці також мають право на:

– оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення;

– скорочення тривалості робочого часу;

– додаткову оплачувану відпустку;

– пільгову пенсію;

– оплату праці у підвищеному розмірі, та на інші пільги та компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

ьОплачувані перерви санітарно-гігієнічного призначення надаються тим, хто працює в холодну пору року на відкритому повітрі або в неопалюваних приміщеннях, вантажникам, розробникам програм та операторам із застосування ЕОМ, операторам комп'ютерного набору та деяким іншим категоріям працівників.

ьСкорочена тривалість робочого часу за роботу із шкідливими умовами праці надається згідно Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 163.

ьЩорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів згідно статті 7 Закону України “Про відпустки” надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим Постановою КМУ від 17.11.1997 р. № 1290 зі змінами та доповненнями від 16.12.2004 р.

Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. Право на пільгову пенсію регулюється Постановою КМУ від 11 березня 1994 р. № 162 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”. Цією Постановою затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

ьПільгова пенсія надається за списком № 1 чоловікам при досягненні 50 років, жінкам – 45, за списком № 2 – чоловікам – 55, жінкам – 50.

ьЗа роботу в шкідливих умовах праці на підставі атестації робочих місць встановлюються надбавки до заробітної плати в розмірі до 12%, а за роботу в особливо шкідливих умовах праці – до 24%.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою) працівникам пільги і компенсації не передбачені чинним законодавством.

ьПротягом дії трудового договору роботодавець повинен своєчасно інформувати працівника про зміни у виробничих умовах та в розмірах пільг і компенсацій, включаючи й ті, що надаються йому додатково.

Основною задачею охорони праці на підприємствах є поліпшення умов праці і на цій основі зменшення частково або повністю всіх видів пільг і компенсацій, але доти, доки залишаються важкі фізичні роботи, доки залишаються робочі місця, на яких присутні шкідливі виробничі фактори, працюючим на них та їхнім роботодавцям необхідно дотримуватись правил надання всіх передбачених законом пільг та компенсацій, для того, щоб зменшити негативний вплив цих чинників на здоров'я.