1.4.2. Державний нагляд, відомчий і громадський контроль за охороною праці

Конкретний та вичерпний перелік органів, уповноважених здійснювати нагляд за охороною праці, міститься відразу у двох нормативних документах – у вихідному для всього трудового законодавства КЗпП (стаття 260) і спеціальному для сфери охорони праці – Законі України “Про охорону праці” (статті 33, 34, 38).

З метою забезпечення виконання вимог законодавства з охорони праці в Україні створена система державного нагляду, відомчого і громадського контролю з цих питань.

Державний нагляд за додержанням законів та інших НПАОП здійснюють:

– спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держпромгірнагляд);

– спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Комітет ядерного регулювання Міністерства охорони природного середовища);

– спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Департамент пожежної безпеки Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи) ;

– спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Головний державний санітарний лікар та санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров’я).

ьОргани державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

ьДіяльність кожного органу державного нагляду за охороною праці регулюється відповідним законом України, а саме: “Про охорону праці”, “Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку”, “Про пожежну безпеку”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” та іншими документами, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

ьДержгірпромнагляд роботу з нагляду за охороною праці проводить через територіальні (обласні) управління, галузеві державні інспекції охорони праці та експертно-технічні центри.

Інспектори Держпромгірнагляду мають право:

– безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об’єкти), виробництва, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з охорони праці;

– одержувати пояснення, висновки обстежень, аудитів, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

– видавати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці;

– забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію виробництв, робочих місць, будівель, устаткування, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

– притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

– надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Аналогічними повноваженнями наділені також інші органи державного нагляду за охороною праці.

Відомчий контроль покладається на адміністрацію підприємства та на господарські організації вищого рівня. Цей контроль здійснюється відповідними службами охорони праці. Організації та посадові особи, що здійснюють відомчий контроль мають адміністративну владу, якою можуть скористатися в разі виявлення порушень законодавства з охорони праці.

Громадський контроль (стаття 41) за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених та професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників. Уповноваженим не може бути працівник, відповідальний за охорону праці на підприємстві. Професійні спілки мають право:

– безперешкодно перевіряти стан охорони праці на робочих місцях, інформувати роботодавця про виявлені недоліки і вносити пропозиції по усуненню виявлених порушень;

– здійснювати контроль за забезпеченням працівників спецодягом, засобами індивідуального та колективного захисту;

– вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на небезпечних ділянках виробництва у разі загрози життю або здоров’ю працюючих;

– брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

– вимагати від роботодавця виконання прийнятих програм, планів, заходів із питань охорони праці.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці та об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх НПАОП.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль здійснює уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, яка має право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов’язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень НПАОП.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених з охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.

Не можуть бути утиснуті будь-які законні інтереси працівників у зв’язку з виконанням ними обов’язків уповноважених з охорони праці. Їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.

Якщо уповноважені з охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв.

Регіональний контроль здійснюють місцеві державні адміністрації та Ради народних депутатів через посадових осіб, відповідальних за охорону праці у певному регіоні.

Триступеневий контроль на виробництві здійснюється за такою схемою:

1-й ступінь – один раз на день контролюється кожне робоче місце майстром, бригадиром, начальником дільниці, громадським інспектором з ОП тощо;

2-й ступінь – не рідше одного разу на тиждень здійснюється контроль кожного структурного підрозділу його начальником а також громадським інспектором трудового колективу або профспілки підприємства;

3-й ступінь – один раз на місяць в обсязі кожного робочого місця всього підприємства керівництвом підприємства і відділом охорони праці підприємства.