2.2.2. Дія параметрів мікроклімату на організм людини

Значення параметрів мікроклімату суттєво впливають на самопочуття та працездатність людини.

Температура повітря. Температура тіла здорової людини завдяки процесам терморегуляції залишається сталою (36,6ºС).

Надлишок тепла виділяється з організму в навколишнє середовище через шкіру та з видихуваним повітрям. Кровоносні судини шкіри в цьому випадку розширюються, що збільшує надходження крові до шкіри, передачу тепла і його втрати шляхом випромінювання. Збільшується і потовиділення. Випаровування поту з поверхні шкіри віднімає від організму приблизно стільки тепла, скільки його необхідно для перетворення відповідної кількості води в пар.

Надмірне потовиділення призводить до порушення водного-сольового балансу. З потом із організму видаляється значна кількість солей, головним чином натрій хлориду, солей калію, кальцію. Зростає вміст у крові молочної кислоти, сечовини. Збільшується густина крові, що може призвести до виникнення тромбів. В умовах високої температури збільшується частота пульсу, зростає артеріальний тиск. Якщо температура навколишнього середовища більше 28ºС то у людини з’являється відчуття загальної втоми, погіршується розумова діяльність, послаблюється опір організму до захворювань.

Зміни в організмі людини, що наступають за підвищеної температури навколишнього середовища безумовно відображаються на працездатності людини. Так, збільшення температури повітря виробничого середовища із 20ºС до 35ºС призводить до зниження працездатності людини на 50…60 %

Зниження температури призводить до звуження судин м’язів та шкіри, в результаті чого зменшується прилив крові до шкіри та віддача тепла. За тривалої дії низьких температур шкіра втрачає чутливість, біліють пальці, може статися загальне (гіпотермія) або місцеве переохолодження. Результатом дії знижених температур може бути поява таких захворювань, як радикуліт, невралгія, суглобний та м’язовий ревматизм, захворювань органів дихання, холодових алергій та ін. Охолодження організму викликає порушення рефлекторних реакцій, зниження тактильної чутливості, що може бути причиною виробничого травматизму.

Вологість повітря – це вміст водяної пари в повітрі. Для характеристики вологості повітря використовують такі поняття: абсолютна вологість – це маса водяної пари в кілограмах, яка міститься в 1 м3 вологого повітря; відносна вологість – це виражене у відсотках відношення наявної в повітрі кількості водяної пари, до максимально можливої її кількості за даної температури.

За підвищеної вологості повітря утруднюється випаровування вологи з поверхні шкіри і легенів, що різко знижує працездатність людини. Тривала дія високої температури за підвищеної вологості призводить до загального перегрівання організму (гіпертермії).

Зі зниженням відносної вологості до 20 % виникає сухість слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та очей, в наслідок чого зменшується їх захисна здатність протистояти мікробам.

Швидкість руху повітря. Людина сприймає рух повітря за його швидкості близько 0,15 м/с. Якщо повітряні потоки мають температуру до 36ºС, організм відчуває освіжаючу дію, при t > 40ºС – пригнічуючу.

Значні коливання параметрів мікроклімату призводять до порушення терморегуляції організму, тобто здатності організму підтримувати температуру тіла на відносно постійному рівні 36,6 – 36,9 0С.

Всі розглянуті параметри мікроклімату діють на організм у сукупності.

Атмосферний тиск впливає на парціальний тиск основних компонентів повітря (кисню і азоту) і таким чином на процес дихання. Життєдіяльність людини може проходити у широкому діапазоні тиску 73,4…126,7 кПа (550…950 мм рт. ст.). Для здоров’я небезпечними є різкі перепади тиску, а не його величина. У разі різкого переходу людини із зони високого тиску в зону із нормальним тиском розвивається кесонна хвороба (або хвороба декомпресії), що характеризується серйозними болями у м’язах і суглобах, судомами, і утрудненим диханням (розчинений за високого тиску надлишок азоту в крові починає виділятися у вигляді пухирців газу, руйнуючи капіляри та дрібні кровоносні судини). За різкого переходу із зони нормального тиску в зону із низьким тиском, внаслідок зниження парціального тиску кисню в повітрі, людина відчуває його нестачу.