Практична робота № 1
Економічний аналіз витрат підприємства внаслідок випадків травматизму та професійних захворювань

Мета: навчитись оцінювати рівень травматизму на підприємстві, розраховувати розмір відшкодувань пов’язаних із втратою працездатності внаслідок нещасного випадку, професійного захворювання або смерті на виробництві.

1. Аналіз виробничого травматизму.

Аналіз травматизму і профзахворюваності проводиться з метою визначення закономірності їх виникнення. Це, в свою чергу, дозволяє розробити заходи та засоби попередження травм і профзахворювань.

Причини виробничого травматизму поділяються на організаційні, технічні, психофізіологічні.

Організаційні причини – відсутність або неякісне проведення інструктажів і навчання, відсутність контролю, порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів, законодавства, невідповідності нормам  освітлення, мікроклімату тощо.

Технічні причини – невідповідність вимогам безпеки праці або несправність виробничого обладнання, інструменту і засобів захисту, конструктивні недоліки обладнання.

Психофізіологічні причини – помилкові дії внаслідок втоми людини  через надмірну важкість і напруженість роботи, монотонність праці, хворобливий стан людини, необережність.

Методи аналізу виробничого травматизму

Для аналізу виробничого травматизму і професійної захворюваності застосовуються кілька методів.

Найчастіше застосовується статистичний метод, який ґрунтується на вивченні кількісної залежності нещасних випадків та професійних захворювань від впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів на базі відповідних актів розслідування (Н-1).

Аналіз виконується методом математичної статистики, а результати оформлюються у вигляді графіків, картограм тощо. Основні показники, які застосовуються у цьому методі:

коефіцієнт частоти травматизму – Кч = Т · 103/N де Т – кількість травмованих за проаналізований період; N – середньоспискова кількість працюючих;

коефіцієнт тяжкості травматизму – КТ = Д/Т, де Д – загальне число днів непрацездатності за проаналізований період;

коефіцієнт частоти захворюваності – КЗ = З · 100/N де З – число захворювань за проаналізований період;

коефіцієнт тяжкості захворювань – КТЗ = ДЗ/З, де ДЗ – загальне число днів непрацездатності.

При груповому методі аналізу акти за формою Н-1 групують за певною ознакою: за віком, статтю, стажем роботи, видом обладнання, часу доби тощо. Так встановлено, що частота травматизму жінок дещо менша ніж чоловіків, що працюють в однакових умовах; після вихідних і святкових днів частота травматизму збільшується. Якщо аналізувати залежність травматизму від часу доби, то здебільшого час травмування припадає на 3 – 5 годину ранку, що пояснюється біологічними особливостями  організму людини.

Топографічний метод полягає у вивченні причин нещасних випадків за місцем їх випадку. При цьому на плані розміщення обладнання в цеху, на дільниці відмічаються місця випадків травматизму. Це дозволяє виявити найбільш травмонебезпечні зони і прийняти відповідні заходи.

Монографічний метод аналізу травматизму і профзахворюваності полягає в детальному дослідженні виробничого устаткування, технологічного процесу, усього виробничого середовища, психологічного  клімату, обставин нещасних випадків тощо з метою виявлення небезпечних і шкідливих чинників. При цьому можливе виявлення потенційної небезпеки.

Економічний метод аналізу полягає у визначенні втрат на компенсацію за непрацездатність, ліквідацію наслідків аварій тощо і визначенні соціально-економічної ефективності заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків.

Завдання 1.1. Оцінити рівень травматизму на підприємстві харчової промисловості, розрахувавши коефіцієнти частоти (Кч) та тяжкості травматизму (КТ). Вихідні дані наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Вихідні дані до завдання 1.1

2. Відшкодування витрат, пов’язаних із втратою працездатності працівником або його смертю проводяться у вигляді страхових виплат, які здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків (ФССНВ) згідно із законом “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (№ 1105-ХIV від 23.09.99, введений в дію з 01.04.2001).

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Управління Фондом базується на принципі трипартизму, тобто здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

Суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни (в окремих випадках – члени їх сімей), страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування, тобто працівники.

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках – застраховані особи (добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися особи, які забезпечують себе роботою самостійно – займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками (стаття 11)).

Страховик – Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ФССНВ).

Об’єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров’я та працездатність.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають (стаття 8): 

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю.

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період  проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; 

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами. 

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника (стаття 10). Страхування  здійснюється  в безособовій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 цього Закону, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим  Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається КМУ за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади. 

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли  потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів. Перелік професійних захворювань за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади затверджується КМУ.

Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком. 

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

У разі настання страхового випадку Фонд зобов’язаний:

– своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні відповідну допомогу, пенсію чи компенсацію;

– організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

– сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної або швидкої допомоги потерпілому;

– організувати цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого;

– забезпечити потерпілому повний обсяг медичної допомоги;

– вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;

– забезпечити домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства;

– відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого, якщо потерпілий не може виконувати попередню роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;

– організовувати робочі місця для інвалідів;

– надавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рахунок Фонду;

– організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.

Усі види соціальних послуг та виплат надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстроване підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

З метою профілактики нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві Фонд здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здоров'ю працівників, викликаної умовами праці.

Обов'язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків, пов'язані з координацією страхової діяльності (стаття 24) полягають в тому, що Фонд зобов’язаний:

– вести облік показників для визначення класу професійного 

ризику виробництва;

– укладати  угоди  з лікувально-профілактичними закладами та окремими лікарями на обслуговування потерпілих на виробництві; 

– вивчати  та  використовувати  досвід  управління  охороною праці та страхування від нещасного випадку в зарубіжних країнах; 

– співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Страховими виплатами (стаття 28) є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. 

Зазначені грошові суми складаються із: 

– страхової  виплати  втраченого  заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня  втрати  потерпілим  професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 

– страхової  виплати  в  установлених  випадках  одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам,  які перебували на утриманні померлого); 

– страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

– страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 

– страхової  виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 

6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Визначення ступеня втрати працездатності потерпілим (стаття 30).

Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю ФССНВ і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги. 

Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства,  на якому  потерпілий  одержав травму чи професійне захворювання,  або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури. 

Позачергова експертиза проводиться МСЕК за  заявою потерпілого, інших заінтересованих осіб, суду чи прокуратури. 

Тимчасове переведення потерпілого на легшу роботу (стаття 31)

За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижче оплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності (стаття 31). 

Стійкою втратою професійної працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, визначена МСЕК. 

Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість та характер установлюються ЛКК або МСЕК. 

За згодою потерпілого роботодавець зобов'язаний надати йому рекомендовану ЛКК або МСЕК  роботу за наявності відповідних вакансій. 

Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк роботодавець не забезпечує  потерпілого  відповідною роботою, ФССНВ сплачує потерпілому страхову виплату у розмірі його середньомісячного заробітку. 

Страхові виплати потерпілому під час його професійної реабілітації

Потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року), ФССНВ провадить щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації. 

ФССНВ оплачує вартість придбаних потерпілим інструментів, протезів  та інших пристосувань,  відшкодовує  потерпілому інші необхідні витрати, пов'язані з його професійною підготовкою. 

Право на страхові виплати у разі смерті потерпілого (стаття 33).

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи,  які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання,  а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. 

Такими непрацездатними особами є: 

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік,  але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами,  стажистами) денної форми навчання – до закінчення  навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 

2) жінки,  які досягли 55 років,  і чоловіки,  які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 

3) інваліди – члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. 

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший  член сім'ї,  якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку. 

Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди (стаття 34)

Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий  мав до ушкодження здоров'я. 

Таким чином робітник отримує кожного місяця компенсацію у розмірі

,                                        (1.1)

де η – у сотих від частки.

          Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного  заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. 

У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком,  їх сума  не  повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав  до ушкодження здоров'я.  Визначені  раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.

У разі стійкої втрати  професійної  працездатності, встановленої  МСЕК, ФССНВ проводить  одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного  заробітку потерпілого  за  кожний  відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної  плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду: 

%,                                        (1.2)

де η% – у відсотках.

ФССНВ фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в тому числі на додаткове  харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК. 

Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив  працездатність, ФССНВ фінансує всі витрати на його лікування. 

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується в розмірі 100 відсотків  середнього заробітку (оподатковуваного доходу).  При  цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного  захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну  плату  потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні,  а також  на  його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. 

У разі смерті  потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого  за вирахуванням частки,  яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати. 

Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом  ділення  частини  заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб. 

Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат  потерпілому  у  зв'язку  із  втраченим ним заробітком (або відповідної   його   частини)   визначається   згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за  загальнообов'язковим  державним  соціальним  страхуванням, що затверджується КМУ.

Під час обчислення середньомісячного заробітку враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Середньомісячний заробіток, обчислений у такому порядку, береться для визначення розміру одноразової допомоги потерпілому або членам його сім'ї та особам, які перебували на його утриманні,  у разі смерті потерпілого. 

Завдання 1.2. В результаті нещасного випадку на виробництві працівник втратив працездатність (за висновком МСЕК). Йому призначена пенсія 900 грн.

Розрахувати розмір щомісячної страхової виплати і розмір одноразової допомоги потерпілому за наступними вихідними даними: середньомісячний заробіток працівника до нещасного випадку Зср., грн., ступінь втрати професійної працездатності η, % (таблиця 1.2).

Таблиця 1.2 – Вихідні дані до завдання 1.2

Завдання 1.3. В результаті нещасного випадку на виробництві працівник помер. Сім’я померлого годувальника складалася з 4-х осіб: самого годувальника, дружини, яка не працювала у зв’язку з доглядом за неповнолітніми дітьми, і двох дітей: 3-х і 7-ми років і племінника 30 років.

Розрахувати розмір відшкодування на кожного утриманця померлого і розмір одноразової допомоги. Середньомісячний заробіток померлого Зср взяти із таблиці 1.3.

Таблиця 1.3 – Вихідні дані до завдання 1.3

Розрахунок втрати підприємства у зв’язку з нещасним випадком на виробництві проводяться із урахуванням основних елементів (Пт), які складають матеріальні наслідки травматизму, до них, відносяться:

– вартість за листами непрацездатності в результаті травматизму, грн. (П1);

– вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків, грн. (П2);

– інші матеріальні витрати, грн. (П3), в які включаються затрати на утримання стаціонарних і лікування амбулаторних хворих, доплати при тимчасовому переводі потерпілих на більш легку роботу, допомога членам сімей потерпілих, затрати на підготовку кадрів замість вибулих із-за травм і т.д.

       Таким чином,

.                                (1.3)

       Розмір виплати по листах непрацездатності в результаті отриманих травм (П1) визначаємо за формулою

,                                        (1.4)

де Об – середня оплата листа непрацездатності за день, грн.;

Прд – кількість робочих днів, втрачених внаслідок нещасного випадку.

       Вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків (П2) визначається за формулою

,                                        (1.5)

де Вд – середньоденний виробіток одного робітника, грн.

       Розмір інших втрат в результаті травматизму (П3) потребує багато даних, що створює певні труднощі. Дослідження А.Н. Грегоржевського дозволили спростити ці розрахунки. Встановлено, що інші матеріальні втрати можна врахувати, ввівши коефіцієнт 1,5, тобто

,                                (1.6)

       Крім цих втрат підприємство несе збитки від застосування штрафних санкцій. Підприємство сплачує штраф за кожний нещасний випадок та випадок професійного захворювання з його вини:

• штраф за нещасний випадок (професійне захворювання) з тимчасовою непрацездатністю сплачується протягом місяця після завершення тимчасової непрацездатності потерпілого у розмірі, визначеному з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за період його тимчасової непрацездатності;
• штраф за нещасний випадок (професійне захворювання), які призвели до стійкої втрати потерпілим працездатності, сплачується протягом місяця з дня видачі МСЕК висновку про встановлення у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності у розмірі, визначеному з розрахунку половини середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності;
• штраф за нещасний випадок (професійне захворювання) із смертельним наслідком сплачується протягом місяця від дня видачі свідоцтва про смерть потерпілого або від дня закінчення визначеного законодавством строку розслідування цього випадку у розмірі дворічного заробітку потерпілого, який визначається шляхом множення його середньомісячного заробітку на 24.

Несплата штрафу за нещасний випадок або професійне захворювання у визначений термін тягне за собою нарахування на суму штрафу пені в розмірі 2% за кожний день прострочення.

В результаті втрати підприємства розраховуються за формулою

,                                        (1.7)

де ШНВ – сума штрафу на нещасний випадок, враховуючи пеню за прострочення сплати штрафу.

Завдання 1.4. На підприємстві стався нещасний випадок: а) з тимчасовою втратою працівником працездатності; б)  зі стійкою втратою потерпілим працездатності.

Розрахувати втрати підприємства у зв’язку з нещасним випадком для всіх двох випадків за наступними вихідними даними: кількість днів непрацездатності Прд, днів; середня оплата листа непрацездатності за день Об, грн.; середньоденний виробіток працівника Вд, грн.; строк виплати штрафу за нещасний випадок, місяців (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4 – Вихідні дані до завдання 1.4

Питання для самоконтролю

1. Назвіть основні причини виробничого травматизму.
2. За допомогою яких методів проводять аналіз виробничого травматизму?
3. Назвіть основні показники статистичного методу оцінки виробничого травматизму.
4. Відповідно до якого закону проводяться виплати в разі втрати працездатності через нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання?
5. В якому вигляді і з якого фонду проводиться відшкодування витрат, пов’язаних із втратою працездатності працівником або його смертю?
6. З яких грошових сум складаються страхові виплати потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві?
7. Як визначається сума одноразової страхової виплати у разі стійкої втрати працівником професійної працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві?
8. На скільки зменшується розмір одноразової допомоги потерпілому від нещасного випадку, якщо комісією з розслідування встановлено, що ушкодження здоров’я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці?
9. Яким чином і в якому розмірі виплачується допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю ?
10. Які виплати та кому передбачені в разі смерті потерпілого на виробництві внаслідок нещасного випадку?
11. Яким повинен бути розмір одноразової допомоги сім’ї потерпілого у разі його смерті внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання?
12. Які витрати несе підприємство через виробничий травматизм та професійні захворювання?